Науковий вісник НГУ

Імплікація загального управління якістю в українських вищих навчальних закладах: міжнародний досвід

• 
• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Зміст №2 2020

Останнє оновлення: 10 травня 2020

Опубліковано: 10 травня 2020

Перегляди: 2011

Authors:

О. В. Горбань, доктор філософських наук, професор, orcid.org/0000-0003-2321-5963, Київський університет імені Бориса Грінченка, м. Київ, Україна, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Т. Г. Купрій, кандидат історичних наук, доцент, orcid.org/0000-0002-7305-5411, Київський університет імені Бориса Грінченка, м. Київ, Україна, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Р. В. Мартич, кандидат філософських наук, orcid.org/0000-0002-7755-4496, Київський університет імені Бориса Грінченка, м. Київ, Україна, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Л. В. Панасюк, доктор політичних наук, доцент, orcid.org/0000-0003-4216-8808, Київський університет імені Бориса Грінченка, м. Київ, Україна, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 повний текст / full article

Мета. Вивчення особливостей імплікації системного управління якістю в освітню політику України. Імплікація системного управління якістю є важливою складовою освітньої політики провідних держав світу. Її впровадження в українську освітню політику є необхідною умовою підвищення ефективності реформування управління українськими вищими навчальними закладами.

Методика. В якості головного методу дослідження автори використали компаративістський підхід. Це дозволило їм дослідити зміст ключових термінів освітньої політики: «якість освіти», що використовується в нормативних документах Міністерства освіти і науки України, а також «системне управління якістю», що використовується в директивах, які визначають освітню політику провідних держав світу. Використання емпіричних і теоретичних методів дослідження, таких як аналіз, синтез, класифікація, моделювання та ін., допомогло авторам встановити різницю й загальні принципи між двома термінами.

Результати. У сучасних дослідженнях освіта розглядається як поведінкова модель, в якій важливе місце займають управлінські моделі. Автори розглянули історію формування смислів терміну «системне управління якістю» (TQM), а також особливості його імплікації в освітню політику України, що спрямована на реформування управління вищими навчальними закладами.

Наукова новизна. Спираючись на міжнародний досвід, автори довели, що імплікація системного управління якістю в українську освітню політику значно підвищить ефективність реформування якості освіти в Україні. Саме з імплікацією системного управління якістю пов’язаний міжнародний досвід реформування управління вищими навчальними закладами в державах Європейського Союзу, США, Японії та ін.

Практична значимість. Імплікація системного управління якістю збагачує освітню політику України міжнародним досвідом реформування управління вищими навчальними закладами провідних держав світу. В основу реформування 659 вищих навчальних закладів, що здійснює Міністерство освіти і науки України, закладається міжнародний управлінський досвід, який довів свою ефективність у побудові економіки Японії, США та ін. держав, і особливо в досягненні вищими навчальними закладами високих місць у світових рейтингах провідних університетів світу. Імплікація міжнародного досвіду дозволить Міністерству освіти і науки України уникнути непоправних помилок у реформуванні управління вищими навчальними закладами, які мають багату історію і традиції, що склалися, та які в сукупності формують ідентичність української науки та освіти.

References.

1. Ministry of Education and Science of Ukraine (2019). Retrieved from https://mon.gov.ua/ua/tag/yakist-osviti.

2. Schleicher, A. (2018). Strong Performers and Successful Reformers in Education World Class How to Build a 21^st-Century School System. Organisation for Economic Co-operation and Development. https://doi.org/10.1787/2220363x.

3. Ukrainian Higher Education Institutions (2016). National Erasmus+ Office in Ukraine (EU-funded project). Retrieved from https://erasmusplus.org.ua/en/higher-education-in-ukraine/higher-education-institutions.html.

4. Horban, O., Kravchenko, O., Martych, R., & Yukhymenko, N. (2019). The regulatory functions of education in behavioral models. Naukovyi Visnyk Natsionalnoho Hirnychoho Universytetu, (3), 152-157. https://doi.org/10.29202/nvngu/2019-3/23.

5. Bazaluk, O. (2015). Postmodernism: Philosophy of Education. Future Human Image, 2(5), 9-22.

6. Bazaluk, O. (2018). The Feature Transformations of the Basic Meanings of Greek Paideia in the Educational Theories in the Middle Ages. Schole, 12(1), 243-258. https://doi.org/10.21267/AQUILO.2018.12.10428.

7. Balinchenko, S. (2019). Mythologeme-Related Crisis of Identity: Reality and Fictional Markers of Alienation. Future Human Image, 11, 5-13. https://doi.org/10.29202/fhi/11/1.

8. Kieliszek, Z. (2018). National Identity as an Important Topic of the Research of the Man in the Future: “Opening” the Potential of the Fichtean an Concept of National Identity. Philosophy and Cosmology, 20, 83-91. https://doi.org/10.29202/phil-cosm/20/7.

9. Richardson, T., & Richardson, E. (2017). The Toyota Engagement Equation: How to Understand and Implement Continuous Improvement Thinking in Any Organization. McGraw-Hill Education.

10. Rudenko, S., Bazaluk, O., Tsvykh, V., & Kalmuk, I. (2019). The Role of Philosophical Disciplines in Educational Strategies for Specialist Training in the Field of Public Administration. Naukovyi Visnyk Natsionalnoho Hirnychoho Universytetu, (3), 158-163. https://doi.org/10.29202/nvngu/2019-3/22.

11. Fatkhutdinova, O. (2018). Impact of Legal Education on the Development of Space Law. Advanced Space Law, 1, 42-49. https://doi.org/10.29202/asl/2018/1/5.

12. Programme for International Student Assessment (2019). Retrieved from https://www.oecd.org/pisa/.

13. The Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD) (2019). Retrieved from http://www.oecd.org/.

14. Educational, Scientific, and Cultural Organization (UNESCO) (2019). Retrieved from https://www.un.org/youthenvoy/2013/08/unesco-united-nations-educational-scientific-and-cultural-organization/.

15. Svyrydenko, D., & Yatsenko, O. (2018). Dialectics of Nominal and Real Power in the Ukrainian and World Politics. Ukrainian Policymaker, 2, 33-40. https://doi.org/10.29202/up/2/5.

16. Sallis, E. (2014). Total Quality Management in Education (3^rd ed.). Routledge.

17. Bilyk, V., & Sheremet, I. (2019). A New View of the Nature of Reality and the Teaching Higher-Level Cognitive Strategies. Philosophy and Cosmology, 22, 92-100. https://doi.org/10.29202/phil-cosm/22/7.

18. Sahney, S. (2016). Use of multiple methodologies for developing a customer-oriented model of total quality management in higher education. International Journal of Educational Management, 30(3), 326-353. https://doi.org/10.1108/IJEM-09-2014-0126.

19. Psomas, E., & Antony, J. (2017). Total quality management elements and results in higher education institutions: The Greek case. Quality Assurance in Education, 25(2), 206-223. https://doi.org/10.1108/QAE-08-2015-0033.

20. Hickman, L., & Akdere, M. (2017). Stakeholder Theory: Implications for Total Quality Management in Higher Education. In Eighth International Conference on Lean Six Sigma: Leading the Future of Lean and Six Sigma Research Methodologies. https://doi.org/10.5703/1288284316381.

• < Попередня
• Наступна >