Управління розвитком науково-освітньоi мережі в сучасних соціально-педагогічних умовах
/ 0
- Деталі
- Категорія: Економіка та управління
- Останнє оновлення: 11 липня 2014
- Опубліковано: 10 травня 2014
- Перегляди: 4941
Автори:
В.А. Федоров, доктор педагогічних наук, професор, Російський державний професійно-педагогічний університет, директор науково-освiтнього центру професiйно-педагогiчної освiти, м.Єкатеринбург, Росія
Н.М. Давидова, кандидат технічних наук, доцент, Російський державний професійно-педагогічний університет, заступник головного редактора журналу „Освіта і наука“ , м.Єкатеринбург, Росія
Реферат:
Мета. Дослідження можливостей управління розвитком інноваційної діяльності освітніх організацій на основі принципів мережевої взаємодії
Методи. Теоретичні: соціально-історичний і теоретико-методологічний аналізи, моделювання. Емпіричні: дослідження та узагальнення ефективного досвіду застосування мережевого підходу, експеримент, включене спостереження, анкетування, експертна оцінка.
Результати. Теоретичний базис управління середовищем генерації знань у науково-освітньої мережі побудований як синтез: еволюційної економічної теорії; антропологічного підходу до управління освітніми інноваціями; підходу, заснованого на знаннях; синергетичного та оптимізаційного підходів. При цьому до основних конкурентних переваг такої мережі віднесені загальні ресурси, інвестиції та процеси поширення знань. Відзначено, що системна взаємодія учасників мережі призводить у результаті до створення колективних обʼєктів інтелектуальної власності. Показана можливість ефективного використання „хмарної“ стратегії для розвитку науково- освітньої мережі.
Наукова новизна. Уточнено поняття „науково-освітня мережа“, що розуміється як динамічна множина взаємопов'язаних агентів, що представляють собою наукові, освітні, соціальні, культурні установи (їх підрозділи, творчі колективи), а також елементи інноваційної інфраструктури та зацікавлені промислові підприємства. Мережа інноваційно-активних освітніх установ представлена як віртуальна організація, що виконує інноваційні проекти на високому рівні координації цілей та інтеграції всіх видів ресурсів, що досягається за допомогою формування внутрішнього інформаційного простору.
Практична значимість. Використання отриманих результатів в освітній практиці дозволяє підвищити результативність інноваційного розвитку включених до мережевої взаємодії організацій.
Список літератури / References:
1. Борисенков В.П. Что такое образование сегодня? / В.П. Борисенков // Образование и наука. – 2011. –№ 7. – С. 3–15
Borisenkov, V.P. (2011), “What Is Education Today?”, Obrazovanie i nauka, no. 7, pр. 3–15.
2. Максимов Н.В. Информационная среда науки и образования: от информационного обслуживания к распределенной системе управления знаниями / Н.В. Максимов // Информационное общество. – 2009. – Вып. 6. – С. 58–67.
Maksimov, N.V. (2009), “Information environment of science and education from information services to the distributed knowledge management system”, Information Society, vol. 6. pp. 58–67.
3. Санкова Л. HR-менеджмент в виртуальных организациях: проблемы и перспективы / Л. Санкова // Управление персоналом. – 2007. – № 5. – С. 34–41.
Sankova, L. (2007), “HR-management in virtual organizations: problems and prospects”, Personnel Management, no. 5. pp. 34–41.
4. Haythornthwaite, C. (2002), “Building Social Networks Via Computer Networks: Creating and Sustaining Distributed Learning Communities”, Building Virtual Communities: learning and change in cyberspace, edited by K. Ann Renninger, Wesley Shumar, Cambridge University Press, pp. 159–190.
5. Kavanaugh, A. (1999), “The impact of computer networking on community. A social network analysis approach”, Proc. of the Telecommunications Policy Research Conference, Alexandria, VA, Sept. 1999, рр. 27–29.
6. Murphy, E. and Laferriere, T. (2003), “Virtual communities for professional development: Helping teachers map the territory in landscapes without bearings”, Alberta Journal of Educational Research, vol. XLIX, no. 1. pp. 71–83. Available at: http://www.ucs.mun.ca/~emurphy/ ajeronline.html.
7. Wallace P. (1999), The psychology of the Internet, Cambridge University Press.
8. Давыдова Н.Н. Моделирование развития образовательных учреждений на основе сетевого подхода / Н.Н. Давыдова, В.А. Федоров // Педагогика. – 2013. – №6. – С. 49–54.
Davydova, N.N. and Fedorov, V.A. (2013), “Modeling the development of educational institutions on the basis of a network approach”, Pedagogy. no. 6. pp. 49–54.
9. Татаркин А.И. Системный подход к модернизации пространственного развития Российской Федерации / А.И. Татаркин // Образование и наука. – 2012. – № 1. – С. 26–38
Tatarkin, A.I.(2012), “Systematic Approach to Modernization of the Russian Federal Spatial Development”, Obrazovanie i nauka, no. 1, рр. 26–38.
 2014_2_fedorov
|
|
 2014-07-11  469.11 KB  1242 |
|
Архів журналу