Науковий вісник НГУ

Стратегії соціально-екологічної відповідальності підприємства

• 
• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Економіка та управління

Останнє оновлення: 25 липня 2017

Опубліковано: 25 липня 2017

Перегляди: 3382

Authors:

А.Ю.Жулавський, канд. екон. наук, проф., Сумський державний університет, м. Суми, Україна, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.; Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.; Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Д.О.Смоленніков, Сумський державний університет, м. Суми, Україна, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.; Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.; Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Н.М.Костюченко, канд. екон. наук, доц., Сумський державний університет, м. Суми, Україна, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.; Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.; Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Abstract:

Мета. Розробка стратегій соціально-екологічної відповідальності підприємства відповідно до наявних можливостей їх впровадження, його готовності до втілення відповідних програм, а також у виборі стратегічних альтернатив згідно з рівнем екологічної безпеки регіону, в якому розташоване підприємство.

Методика. Результати отримані за рахунок застосування таких методів: матричний підхід – при складанні матриці стратегій соціально-екологічної відповідальності підприємства; кількісний та якісний аналіз – при визначенні наявних можливостей підприємства для запровадження відповідних програм соціально-екологічної відповідальності; якісний аналіз ‒ при визначенні готовності підприємства до втілення таких програм.

Результати. Розроблено перелік критеріїв для визначення стратегій соціально-екологічної відповідальності підприємств. На основі обраних критеріїв та індикаторів, за якими вони оцінюються, визначені дев’ять стратегій соціально-екологічної відповідальності підприємств, а саме: реактивну, оборонну, стабілізаційну, стратегію мінімальної відповідальності, превентивну, стратегію зростання, адаптивну, стратегію нарощування потенціалу та проактивну. Запропоновано алгоритм вибору стратегічних альтернатив з огляду на наявну стратегію соціально-екологічної відповідальності підприємства.

Наукова новизна. Розроблена дворівнева матрична система відбору стратегій соціально-екологічної відповідальності підприємства відповідно до:

1) основних критеріїв відбору, на базі яких можна зробити висновок щодо наявної стратегії розвитку підприємства: наявні можливості підприємства до запровадження програм соціально-екологічної відповідальності, а також готовність підприємства до втілення таких програм;

2) критерію відбору стратегічних альтернатив ‒ рівень соціально-екологічної безпеки регіону, в якому розташоване підприємство. На основі даного критерію можна зробити висновок щодо перспективи розвитку підприємства й бажаної стратегічної альтернативи з метою запровадження соціально-екологічної відповідальності на підприємстві.

Практична значимість. Запропонований підхід надає можливість підприємствам визначити стратегію їх розвитку з урахуванням можливостей забезпечення соціально-екологічної відповідальності й готовності підприємства до втілення програм соціально-екологічної відповідальності, а також обрати перспективну стратегічну альтернативу.

References.

1. Karassin, O. and Bar-Haim, A., 2016. Multilevel corporate environmental responsibility. Journal of Environmental Management, 183, pp.110‒120.

2. Hart, S.L. and Dowell, G., 2011. A natural-resource-based view of the firm: fifteen years after. Journal of Management, 37(5), pp. 1464‒1479.

3. Orsato, R.J., 2009. Sustainability strategies: When does it pay to be green? Palgrave Macmillan. New York. pp. 29‒36.

4. Kolk, A. and Pinkse, J.M., 2007. Towards strategic stakeholder management? Integrating perspectives on sustainability challenges such as corporate responses to climate change. Corporate Governance, 7(4), pp. 370‒378.

5. Albino, V., Balice, A. and Dangelico, R.M., 2009. Environmental Strategies and Green Product Development: an Overview on Sustainability-Driven Companies. Business Strategy and the Environment, 18, pp. 83–96.

6. Wagner, M., 2013. Green human resource benefits: do they matter as determinants of environmental management system implementation? Journal of Business Ethics, 114(3), pp. 443‒456.

7. Hahn, T., Jonatan Pinkse, J., Preuss, L. and Figge, F., 2014. Tensions In Corporate Sustainability: Towards An Integrative Framework. Journal of Business Ethics, 127(2), pp. 297‒316.

8. Christmann, P. and Taylor, G., 2009. Understanding the self-regulation potential of voluntary international initiatives for corporate conduct: the role of sponsor goals. In: McIntyre, JR., Ivanaj, S., Ivanaj, V., eds., 2009. Multinational enterprises and the challenges of sustainable development. Cheltenham-Northampton: Edward Elgar Publishing, pp. 207‒229.

9. Bilyk, M.D., 2009. Strategic management and strategies of enterprises. Formuvannya rynkovyh vidnosyn v Ukrayini: zbirn`k naukovyh prats, 4, pp. 63‒72.

10. Andrushkiv, R.Y., 2013. Social and ecological security as a priority element in the state social policy formation. Innovacijna ekonomika, 5(40), pp. 121‒130.

03_2017_Zhulavskyi
2017-07-23  521.73 KB  783

• < Попередня
• Наступна >